Що робити коли хтось важко хворіє?

Коли хтось важко хворіє потрібно покликати до хворого священника, у якого хворий зможе прийняти таїнства Сповіді, Єлеопомазання та Святого Причастя.

Христос закликає Своїх учнів іти за Ним, кожен узявши Свого Хреста (Мт.10,38). Ідучи за Ним, вони здобувають нове бачення недуги та недужих. Ісус єднає їх зі Своїм життям убогості і служіння. Каже Господь: «Зціляйте недужих!» (Мт.10,8). Церква отримала від Христа це завдання і намагається його виконувати як своїми турботами про хворих, так і молитвою заступництва, якою вона завжди їх супроводить. Церква вірує в животворну присутність Христа, Цілителя душ і тіл.

Церква вірує і визнає, що серед семи таїнств існує одне таїнство, спеціально призначене для зміцнення хворих, - Єлеопомазання недужих. Це священне намащування хворих було встановлене Господом нашим Христом як правдиве і властиве таїнство Нового Завіту, про яку згадує св. Марко (Мр.6,13.), а рекомендує вірним і проголошує апостол Яків, брат Господа.

Через таїнство Єлеопомазання, що виконує священник разом з молитвою, вірний, який хворіє важкою недугою і кається у серці, одержує ласку, завдяки якій, зміцнений надією на вічну нагороду і звільнений від гріхів, наставляється на виправлення життя й отримує допомогу подолати хворобу або терпеливо її переносити. Таким способом Церква довіряє недужого Господеві, страждаючому і прославленому, щоб дав йому полегшення та спас його.

Читаємо у Євангелії: «І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами…Вони, вийшовши, проповідували покаяння і виганяли численних бісів, і намащували олією чимало хворих та оздоровляли…» (Мк.6, 6-13). Апостол Яків навчає: «Як хтось із нас нездужає, нехай покличе пресвітерів Церковних і нехай вони помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє. І молитва віри спасе хворого і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустяться йому» (Послання Якова 5,14)

Дуже поширеним є хибне розуміння, що святе таїнство Єлеопомазання уділяється тільки вмираючим. Як у Євангелії, так і у посланні Якова ясно, що помазування олією відбувалося над хворими людьми. Ніде не згадується про смерть. А навіть більше, написано “…та оздровляли …” і “…спасе хворого і підійме його Господь”. У двох випадках сказано, що завдяки молитві над хворим та помазанням олією хворий одужує. І що головне, одужує як від душевної хвороби, так і від тілесної. Під душевною хворобою розуміється душа, яка є обтяженою гріхом.

Єлєопомазання може прийняти важко хворий християнин в часі недуги; прийняти навіть може такий, що вже втратив пам’ять або свідомість. Тому це таїнство повинні приймати не тільки вмираючі, але й усі, хто потрапив у важку і серйозну недугу.

Єлєопомазання не є таїнством тільки для тих, що знаходяться в останніх хвилинах свого життя. Тим-то пригожий час для його приймання є важка недуга, перед важкою операцією чи старість.

Вірні повинні приймати Єлєопомазання, коли важко хворіють; а душпастирі та рідні хворих мають подбати, щоб хворі у відповідний час мали доступ до священника. Протягом довгої недуги вірний може повторно прийняти цю тайну.

Як уділяється таїнство Єлепомазання? Благословенною олією священник хрестовидно помазує очі, уста, вуха, ніздрі, руки, грудну клітку та ноги хворого, із застосуванням слів молитви-прохання. Тому для виконання обряду потрібно, щоб не складно було священнику мати доступ до лиця, рук та ніг хворого.

Це таїнство можна уділити в домі недужого чи в лікарні. Якщо це можливо, священник запрошує рідних до спільної молитви.

Вже з давніх часів олія використовувалась як успішний лікувальний засіб. Однак ця олія є символом надприродних ліків, які очищають душу з гріхів і зменшують тілесні болі, а інколи, якщо цього хоче Бог, повертає здоров’я тілу.

Першою благодаттю цього таїнства є благодать зміцнення, миру і відваги в подоланні труднощів, які пов'язані з важкою хворобою або старечою неміччю. Ця благодать є даром Святого Духа, Який відновлює довір'я і віру в Бога і зміцнює проти спокус Лукавого, тобто проти спокус знеохочення і страху перед смертю. Ця допомога Господа силою Його Духа має супроводжувати хворого до оздоровлення душі, а також до оздоровлення тіла, якщо така є Божа воля.

Окрім того, «як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як.5,15). Прощення гріхів - найкращий засіб для повного вилікування душі з гріхів. Через прийняття цієї тайни прощаються повсякденні гріхи, а також важкі гріхи, призабуті або не сказані через незнання у святій тайні покаяння-сповіді, і всі ті, що в них не було можливості висповідатися.

Через благодать цього таїнства хворий отримує силу і дар тісно злучитися зі страстями Христа: він певним чином посвячений, щоб нести плоди через уподібнення до спасенних страстей Спасителя. Біль як наслідок первородного гріха набирає нового змісту: він стає участю у Христовому ділі спасіння.

Ця тайна доповнює нашу злуку з Христом і очищує ціле наше буття: уяву, пам’ять, розум, волю. Божа ласка проникає у глибину всіх душевних снаг та очищає її з усіх зародків гріха, і так усе стає прощене, очищене, приготовлене до останньої боротьби, перед смертю і приносить спокій душі.

Тим, хто покидає це життя, крім Єлеопомазання хворих, Церква уділяє Євхаристію (Святе Причастя). Отримане Причастя Тіла і Крові Христа має особливе значення й особливу важливість. Воно є зародком вічного життя і сили воскресіння, відповідно до слів Господа: «Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п'є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня» (Iв. 6,54). Євхаристія, таїнство померлого і воскреслого Христа, є тоді таїнством переходу від смерті до життя, переходу із цього світу - до Отця (Iв.13,1).

Таким чином, так, як таїнства Хрещення, Миропомазання та Євхаристії становлять цілість, названу «таїнствами християнського втаємничення», - так само Покаяння, Єлеопомазання і Євхаристія наприкінці земного життя християнина є таїнствами, які готують до «вічної Батьківщини», або таїнствами, які завершують земну мандрівку.

о. д-р Мартин Хомів